Вже пахне горілим
Вже пахне горілим
Ти вечорами – на
кухні,
Як полиця з пустими шухлядами,
То штрикаєш виделки всередену,
То до Бога одразу із ранами.
Не Його стигмами втішиш,
Бо у Нього, повір, все вже у нормі,
На гачку тримає вже місяць
Те, що зараз
розкришує скроні.
Кажеш молитись не хочеш, бо нащо?
Немає сенсу бігти першим,
Всеодно не вернеш нізащо,
Боже, тих хто був з тобою відвертим!
Ти вже в станах без характерних,
І, напевно, любов в тобі топить,
Все, що здавалось таким важливим,
Все, що зараз лиш сущий попіл.
Якось розіб"єш ти об камінь,
Боже, і своє коліно,
Тоді і придумаєш віру,
Та так, щоб сильно в мене боліло!
А я йтиму майже наосліп,
Часом співатиму пісню,
Я й надалі любитиму осінь,
Бо осінь не пахне, як плісінь.
Вірую, в єдиного Бога,
З розбитим до віри коліном,
Знаю, що моя дорога,
Як осінь - розбита і пахне горілим.
Коментарі
Дописати коментар