Іn pockets

 Іn pockets

Вже кілька місяців її життя - аеродромом телефонних «зупинок серця». Сьогодні Вона почне писати свій «Щоденник К», аби життя «не текло, як туш у неї з-під вій». Перенасичена чоловіками, жінками, думками вона наважиться писати про світ,  про людей, які творять світ, писати про історії, які творять людей і про відрізок часу, де світ, як зрадливо-привабливий чоловік чи емоційно-спустошена жінка - мусить бути. І десь там посередині життя, посередині любові, посередині країни і посеред своєї професії, десь будучи на цій ще планеті, їй знову кортітиме тримати руки в кишенях.

Того вечора Жанн тішилась що в неї немає дітей. Ніхто нікому не скаже, що твоя мати алкоголічка, яка постійно смалить цигарку, слухає важку музику, фарбує губи в червоний і носить панчохи. Ніхто не скаже, що в твоєї матері  помер чоловік від шаленого кохання до неї, а вона більше полюбляла темний ром з льодом. Ніхто нікому не скаже, що твоя мати танула в обіймах коханця, який дає їй гроші так щиро, нібито любить і не вважає її повією. Ніхто ніколи не скаже твоїм дітям: Жанн ти погана мати.

 "Зустрінемось о 9 на мосту Сен-Бенезе. Ніхто ніколи не дізнається правди, Франція вміє берегти таємниці" Згорток з кишені.

Вона збирала свою робочу валізу, пакувала фото та відеокамеру, перевіряла зарядні пристрої, чорні номерки на жовтому фоні, чистила зуби та готувалась до сну. В її голові крутилось не забути стрічку для резонансних подій. Вона вже відчувала, що треба поспати кілька годин і раптом рудий спальник, зелена піжама та різнокольорові нігті, майже, як агент, дивна і таємнича. Її листи до матері завжди закінчувались реченням "Мам, так незнайомі жінки і стають видатними, після смерті. Ніхто не памятає імені і креветок, а от білизна це - наше все. Я не збираюсь помирати, але прибираю про всяк випадок свою квартиру і чекаю від тебе чорного ажуру… "

Жанн прокинулась зранку в своєму ліжку, хоча вже точно не розуміла чи воно її. Кожного разу коли їй хотілося любити по-справжньому в її житті все йшло не так. Вона, як потужний біологічний матеріал для цього світу, психічні нерівності, постійні сумніви, легка адаптація до простору і важкі переживання втрат і ще мп3 плеєр це – все, що їй вдалося нажити за свої 28 років. Сьогодні в її житті так і не відбудеться проблисків, але щось інакше вона таки зрозуміє. Не вірить у кохання і в чисті почуття, життя дало поштовх до усвідомлення нікчемності людських вчинків. Жити за правилами і законами тих, хто думає що має право на суд, на допит, на тримання під вартою. Вся нікчемність цього середовища, вся нікчемність її правдивості. Мета - докопатись до правди. Нікого не простити, не принижуватись, не ставити на людях свої експерименти, не пробачати, не давати другого, третього, двадцятого шансу. Все, що вона хоче це правда і усвідомлення. Живе для створення ідеального, правдивого, безболісного світу.

До завтра в Парижі.