Вона готова закiнчити вiйну вiршами.

Вона готова закiнчити вiйну вiршами

В кишенях у Господа Слово,

Що вiрш мiй зробило зiскаленим,

Пiду я до нього пiд номером,

Ковтаючи грiхи своi' заживо.

Задумаю:

Вже вiршi майже вагiтнiли,

Римованими перефразами,

Та раптом ми стали бiднiти,

Любов замiнивши екстазами.

Просочиться:

Крiзь серце шматочками скельце,

Проткнеться - пiщинками кволими,

Я вчора писала кулею,

Руками твоi'ми голими.

                                                                                      I'i' эство вже пнеться з середини,

У жменi теплi, що смертями обросли,

Затисне серце у Його кишенi,

Щоб душi i'хнi супокоi' вiднайшли,

Для Нього!

Опалим посивiлим листям,

Упаде в простори Його очей,

Дивися в двохстороннэ скельце, милий:

Там камуфльованi глибини,

Там цинком вже розквiтлий цвiт,

Вiн вибрав функцiями нас Людини,

Ми прийняли! В собi вже поселивши свiт.

                  Як сплять риби

Риби нiколи не св'яткують свого Дня народження,

Вони волiють залишитись сама на сам з часом,

Який i'м видiлить Всесвiт

Для того аби подумати.

Риби нiколи не п'ють алкоголю,

Вони радше вiритимуть у долю,

Котра вийшла з вуст Iсуса,

Як Слово Боже,

Як Богом дану волю.

Рибина нiколи не буваэ мертвою.

I'й простiше лишатись Розiп'ятою

Для того аби не сплутати

Корону з Терновим.

Боже, спаси I сохрани ту рибину,

Яка не знiмаэ свого Хреста -

Перед тим як заснути,

Яка не закутуэ тiло в ряднину - 

Перед тим як Воскреснути!

У самотностi запарiло вiкно,

У страждання затягнутi штори,

Не ховаю своэ всеодно,

Просто вiрю у власнi позацерковнi покори.

Неважливо на що перетворять воду,

I чим саме нагодуэться Всесвiт,

Хто нап'эться з чашi Моральностi?

А хто скаже на золото - безцiнь?!

Всевишнiй поспiшно охрестить,

Тих, хто не прагне хрещення,

Решта, чекаючи житимуть,

Житимуть, чекаючи Другого Звершення.

Запахи яблук, кругом твоi'х вуст,

Що не вмiють зараз говорити...

Запахи - онiмiлих яблук,

Запахи - онiмiлих вуст.

Тримаю небо твоi'ми кригкими

Й позолоченими словами.

Тримаю голову свою подалi

Вiд таких металом розжарених думок.

Та не виходить,

Бо першим було Слово,

                                                                                                                   I слово це - cтрiляй.