Стріляй - не стріляй, а крайнім будеш!

Стріляй - не стріляй, а крайнім будеш!

 Де закінчуються  надії, там починається боротьба.

Де закінчується БК, там починається суд. 

Де закінчуються люди, там війна закінчується, а там закінчується земля і починається небо.

Їх не лякають прогнози погоди в штабі. Їх не лякають тюрми в країні! І там і там від початку війни - "режим сніжинка". В них вже не тріскають пальці  на морозі, в них не сивіють голови, в них вже запаси рідних зменшилися, в них вже і сенсу не залишилося! В них зараз починається справжня війна!

А в нас? Що в нас? Поїздки - за їхнім сприянням, свята - під їх охороною, спокійні теплі сни - під їх наглядом. А в нас протікає життя, і їхні проблеми за нашими гратами! І їхні стани  - атошними синдромами звуться! 

А в нас тому і досі триває війна! Бо ми досі говоримо з ними пошепки!