Благодійний внесок у Всесвіт

Благодійний внесок у Всесвіт

Отак віддають найцініше,

Любов за пазуху пхаючи

 Я-колись, палю сигарету,

 і як колись на тебе чекаючи.

Ти біль припікаєш попелом,

на тілі моїм ще тепленькому,

я вчора збувалась мрієї,

В сусіда, ростом маленького.

Коли на краю ти придуманім,

стоїш і повіки не здрижені,

подумай про тих, кому холодно,

про тих, в кого руки закрижені.

Подумай, бо скалки у оці,

затиснуть мораль між колінами,

та скалка у оці висітиме,

як Совість за гратами сірими.  

Іди не бійся хреститись,

початок твоїх катаклізмів,

молись, бо треба молитись,

І буть, як Ісус - безвалізним.