Історія про Хороше або відгуки Курсанта

Історія про Хороше або відгуки Курсанта

ХХ

- Чи ти посидиш нарешті на місці, куди тебе знову несе?

- А ти замовкни пиши собі вірші, чайок попивай і Те і Се!
З Днем ОКОПАНИХ)))

Вчора Вона знову закохалась в життя на фронті. Вона і не виходила з цього стану ніколи. Часами просто забувала. Її називають не врівноваженою, відірваною, не зрозумілою, бо як можна так вперто і відчайдушно любити смерть?! Дівчисько зберегло декілька життів включно зі своїм, бо колись її цьому навчили. То був перший навчальний центр і перша опанована Нею дисципліна"Збережи життя". З того часу Вона не припиняє вчити війну, з того часу параноя не встигнути до наступного параграфа, з того часу завтра може бути останнім.

Сьогоднішня історія стосується нових правдивих вражень. Враження отримані у звязку з "пораненням у голову", поранена знаннями і досвідом тих, кому війна Тітка не проста, кому Україна понад усе, кому людське життя важливе після багатьох військових конфліктів. Враження від людей з якими їй вдалось познайомитись. Враження від їхнього ставлення до війни і від того що в них і досі "зіниці камуфльовані". Історія про хороше правдиве і не вигадане середовище, історія про навчання, історія вустами і досвідом тих, хто не чекаю за це "окремої плати".

Більш за все на світі Вона любить сміятись. Щодня прокидається з думкою: "усмішка або смерть". Тільки її сміх не всім навколишнім зрозумілий. Від нерозуміння мотивів її "хіхі" метушливі приписують діагноз - неврівноважена. Дівчисько не в силах пояснити чому мозгові імпульси, що відповідають за посмішку при вживанні спільнокореневих зі словом війна, реагують з секундною швидкістю. То не тема така, а люди! Люди, які Війну можуть пояснити з усмішкою. Сильні люди, які мають цікавість до цього життя. 

Люди, які не бояться до іменника "бій" додавати прикметник "хороший". Такі люди розуміють зброю. Такі люди розуміють відсутність зброї. З такими Людьми вона може і помовчати про одне і те саме. Сьогодні, коли в неї відвалюються руки від вчорашніх окопопів, "на домашнє завдання", вона шепоче про себе з усмішкою: "Дякую, рідні Люди" і мовчки з ними думає про те, про що більшість метушливих не хоче або боїться.