Квіточка-Метелик

Квіточка-Метелик

Й коли вже слова якось раптом і зайві,

залишать слід у тебе на тілі,

Ти пропадаєш, ніби назавжди

так, ніби ніякі ми Непостійні.

Коли ти захочеш знову в обійми

і так щоб руками й ногами одразу,

Я запитаю, а як тобі зручно,

тобі пошматках чи ВСЯ і одразу?

Ти десь далеко далеко, і може

заснеш у чужому  ліжку,

А я, як і було спочатку - Метелик,

все ще читаю французькою книжки.

 Кохалась: вчора з одним, 

сьогодні  із іншим, і так по кругу, так по-порядку.

Забула білизну чомусь у тебе, там десь і 

серце затисла в шухлядку. 

Вона не проти шухлядних стосунків,

 погодитись мертва на  пристрасті дерті.

У неї крила тому що існують,

тому що Метелик вже близько до Смерті!