Він зустрів уже всіх кого мусів під сонцем зустріти

                               "Він зустрів уже всіх кого мусів під сонцем зустріти..."

Оса, ти зробив більше...

Ти зробив більше аніж думав,

Ти зробив більше ніж можна в 23..

Україна не забуде!

Тебе не зможе забути Мати!

Про тебе не забуде твій Побратим!

Про тебе не забуде твій Друг!

Про тебе не забуде твоя Жінка!

Вона мала лиш образ в своїй голові,

Образ країни і свого народу, 

Вона співатиме мантру собі і в труні,

Мантру-війну, Мантру-свободу.

Українські міста не ввійшли у війну,

Переходячи в стани ще й досі військові,

Вона каже Йому, вона каже Йому:

Я візьму СВД, ти залишся у взводі.

Вона бачить життя крізь приціл, крізь шкалу,

Вона бачить Його, офіцерської крові.

Я беру! Я іду! СВД і Тебе,

Я Кохана Тебе вже нікуди не діну.

Після їхніх ночей, щось змінилось у Нім,

Щось змінилось у Ній, і у їхній Країні,

Вона піде із ним, поруч разом із ним,

Він - рішуче у бій аби швидше в обійми.

Він затисне в собі її стогін і сміх,

Десь глибоко у жмені кишень офіцерських,

Вона йтиме уперто через сотні доріг,

Вона буде стріляти прямісінько в серце.

Коли він вже не буде батьком синів,

Це тоді і вона через принципи вперті,

Він закінчив війну, бо її лиш Одну,

Він боявся тримати на поруках у Смерті!