Я тобі почитаю, а ти мовчки послухай...

Я тобі прочитаю, а ти мовчки послухай...

Я тобі почитаю, хочеш вірші що хочеш,

Що ти хочеш скажи мені, ти лише не мовчи,

Я тобі почитаю, коли зовсім вже страшно,

Коли небо так низько і мовчання страшні.

 Я тобі перестану на вухо казати,

що війна то так треба і війна то - краса,

ти наснися мені коло тебе так добре,

ти наснися сьогодні, як весня трава.

А я знаю ти поруч, десь біжиш, десь близенько,

Десь так втомлено дивишся в світ,

я тебе зачекаю, не біжи так не треба,

Не біжи перед світом, бо впадеш із ніг.

Я тобі почитаю, а  ти мовчки послухай,

Полюбуйся очима моїми й скажи,

Ти кохана, пробач, я заснув ненадовго.

і прокинувся раптом від твої краси.

А якщо ти захочеш почитай мені вірші,

про лелек і про сонях, про батьківській дім,

Я послухаю серце твоє б"ється у грудях,

Нехай б"ється, що хочеш  милий проси.

Я не плакала чесно,не плакала Любий,

Не порушу наказ твій й біля тіла твого,

Я не звернусь ніколи до тітоньки смерті,

Не попрошу ніколи, повернути Його.

Ти один тій падлюці дивився у вічі,

щоб я спала спокійно й наснила тебе,

Я прокинулась раптом від подиху смерті,

Я шукала усюди та нема вже Тебе!