Дресирований Цвіркун

Дресирований Цвіркун

 В Неї забавки вже не дитячі,

А так шкода  усе відпускати,

І лишати то все на дачі,

Вихідними туди заїжджати

В Неї очі якісь не зелені,

Стиха плакати вже не вміють,

Колись Дідусь плакав за Неї,

Зараз просто вії мокріють.

В Неї думки і мрії заввишки,

в той будинок, зелений навпроти,

В Неї світ закрадаються нишком,

І життя - єдиний наркотик.

Цвіркувати про сонце і небо,

Заважати крутитись планетам.

це - єдине її потреба,

Коли світ вже змалів на метер.