В минулому столітті

В минулому столітті

Твоя скрипка, як кров протіка в Її венах,

зупиняє потоки найбільших у світі річок.

Так ніхто не кохав, як вона вже кохає напевне,

заспокой її серце, як скрипка спокоїть смичок.

Вона сонна артерія тиску Всесвітнього,

Вся вже грішна давно, затуляє обличчя,

В Неї за пазуху поміщається місяць,

В Неї й відмінки є лише Кличними.

Та направду Вона зуміє залишитись,

Лиш у пам"яті, серці, кригких фотокартках,

Ти не бійся її, ви напевно зустрінетесь

в 23 столітті під Львівським Замком.

Не так давно ти опанував віолончель,

вивчав спочатку, потім стиха бринькав,

Сьогодні в тебе інша є мішень,

що шепче нотку, МІЙ ХОРОШИЙ, стиха.