Команда Діда: "Заховай Її за пазуху"...

Команда Діда: "Заховай Її за пазуху"

То була година коли Дідусь вже спав. Вона подумки рахувала до 10 і чекала - коли Він почне    палити

    Ще задовго до подорожей жидівським містом, задовго до того, як Вона вирішила, що воно жидівське, навіть, задовго до того, як до Неї прийшла думка дожити до 26, дівчисько вирішило - Він! Дідусь тихо промовчав, бо сам бачив - Він! Дівчисько вже показувало не погане вміння коли Дід шукав "собі подібних". 

Дід дозволяв їй багато палити і багато стріляти. Онука не бачила, як Він палить або стріляє з Дідом. Та і Він не знав, що Вона Його онука!

     Дід чекав на результат. Він довго вибирав, спостерігав, аналізував і коли Вона видала: "Діду! Долоня в долоні - обидві холодні", - він поцілував онуку в голову. Він, в очах мудрого і сильної, став майже Богом. "Тепер Дівчисько не залишиться один на один з Війною", - подумав Дід. "Тепер Дід не залишиться один на один зі самотністю", - подумалось дівчиську. 

З Війною вони віднайшли одне одного. З нею завершитись не бажають, хоча вже хочуть цієї "атошної війни завершення".

   Їхня вилазка до міста, автівкою в якій можна палити, дала Діду зрозуміти: "Онука - уважна, а Він - мало говорить і більше слухає. Дівчисько ходу назад не дасть, Він - тут не для відступу. Може в пару? А те, що "між" ними - велике й потужне, бо воно зародилося "між"!  

  Пізніше їй до рук гранату і дозвіл на практику, щоб не слухала серйозних чоловічих розмов! Це - єдина таємниця, яку Дідусь Онучці так і не розповів.

Вже зовсім скоро досвід переданий Дідом і пережитий Ними знайде своє "відлуння", по той бік фронту! Дід знав, що для переосмислення одне одного їм треба роз"їхатись. І вже тоді Він муситиме Її заховати за пазуху, допоки Їй не дасть до рук зброю хтось інший!