Вона - дивилась Йому у спину ВЖЕ тримаючи кулю в Своїй серединi...

Вона - дивилася Йому у спину ВЖЕ тримаючи кулю в Своїй серединi...

Розчинитися у Чомусь чи розчинити Щось в собi?

Вони, не думають про те, аби зустрiтися, бо э щось "над" ними. Країна - заради якоi' треба дихати.

      Вона - зростила у собi небезпеку, коли обрала йти позаду. Вiн - оберiгаючи жIнку - пробивав шлях. Вони не думали самоЗБЕРЕГТИСЯ, вони знали, жити то - одночасно дихати. Вiн - вдихає  український простiр, аби не видИхти її, Вона - дихає у спину, щоб не дати видИхатися Йому.

      Вiд їхнiх розмов солодшає вода, а вiд цього Україна - мусить жити.

       Вона боїться розказувати Йому свої сни, бо iнвалiдний вiзок у вереснi мiсяцi йому - не пасуватиме. Простiше самiй в нього сiсти i залишитись наодинцi з Україною, анiж сидiти бiля Нього пiд букви нервових  телевiзiйних новин.

      Дiвчисько знає чого "пасе заднiх", бо колись уже переживала втрату через егоi]зм. Тодi вона не вiдчувала ревностi до своєї країни, як наслiдок -  ненависть до "чорношкiрих". Для переусвiдомлення Вона мусить побачити свiт "чорношкiрих" з ненавистю у спину! Вiн може їй прояснити, але для цього має стояти до ворога обличчям! 

Та який то ворог, що не дивиться тобi в обличчя, а обирає стрiляти в спину?

Вона не говорить з ним про ворога, як I про те чому "пасе заднiх". Ворог - втратив свою цiннiсть, коли Вона почала прикривати Його спину, самовпевнено рухаючись вперед ВЖЕ з однiєю диркою в своїй.