Словник, що пахне Вiйною

Словник, що пахне вiйною

Вона i на фронтi фiлологiчнi справи маэ! 

I читаэ! "нецензурнi" словники - Фiлолог пiд час вiйни читаэ.

           В одному смс помiстилася книга. В той день у Неi' зашкалювала параноя. Серед купи непрочитаних смс вiдкрила: "вам посилка". Яка посилка може бути в того, в кого, навiть, дому немаэ, так - двохрiчна тимчасовiсть. Параноя, що "нова пошта" таки пiдкидаэ, Донецькi сюрпризи...

 Може Вона не розгледiла когось по той бiк? Може i'i' хтось, добре там розгледiв?

    Вона не маэ офiцiйного педагогiчного досвiду. Ненавидить трудовi книжки! Та це не заважаэ любити "маленьких людей", що зараз активно спостерiгають за дурницями дорослих людин. Дiвчисько, геть перейняло параною камуфльованого свiту. Вже забула як - за межами. Цю посилку врятувала дитяча мрiя дiвчини - стати першим украi'нським Листоношею, за кордоном. Може вже хтось знав I про i'i' закордоння?

"Пакунок, що мiстить страх та сподiваюсь пахне Ним",- подумалося вголос.

     I'i' по батьковi - вiдсутнэ, за вiдсутностi батька,  по-дiдовi - не вказано, за наявностi чудесного Дiдуся. Дiвчисько запалилось, щo бiльше - закохалося. Воно закохалось в украi'нську мову, по самi матюки! Вона колись знервовано уже писала до Тараса Васильовича: "тут твориться лiтература, тут поруч з iсторiэю, тут, Тарасе Васильовичу, тут де зараз дуже страшно..." На що отримала вiдповiдь вiд улюбленого професора: "час готуэ усiм нам великi випровбування. Головне в життi - це бути справжньою людиною - як би важко I страшно це не було. Тримайтеся! Хай все буде добре..." Вона вирiшила триматись по-справжньому, по-фiлологiчному! Бо Фiлологiя то - люди!

I все стало добре коли Йому сподобалися I'I' виточенi украi'нською фiлологiэю слова. То було життэве кредо: "Коли сподобав мене, сподобай i мою фiлологiю".     

Вона, нiколи не думала, що отримаэ книгу вiд Нього. Книгу з тiэi' частини Украi'ни де й матюкатися хочеться - лише украi'нською.