В кого э НАВIЩО жити, той витримаэ будь-яке ЯК....
Той, хто вже бiльше не вiрить в своэ майбутнэ - втрачений. Разом з майбутнiм втратив i духовний стержень, внутрiшньо зламався, деградував як тiлесно, так i духовно.
В цiй Вiйнi провiдну роль вiдiграэ "ЯК" - це тi умови, якi роблять життя настiльки складними, що i'х можна стерпiти, лише прийнявши до уваги "НАВIЩО". Довести до свiдомостi украi'нцiв - "НАВIЩО" i'хнi життя, i'х життэва цiль. Цим самим внутрiшньо пiдняти i'х до рiвень жахливого "ЯК" i'х теперiшнього iснування з жахiттями вiйськового часу та допомогти вистояти перед ним. Мова психотерапii' занабто бiдна, щоб висвiтлити в поняттях все те, що зараз спостерiгають жiнки за своi'ми чоловiками. До вiйни украi'нцi жили в царинi життя; на фронтi - живуть в царинi смертi. Наврядчи знайдеться мiсце, в якому хiд i час iсторii' мiг бути щiльнiшим. Вiйна в i'i' початку, встановленнi, закiнченнi - мiстить в собi суму зла i страждання, якi у всiх iнших мiсцях iснують розсiяно I менш видимо, хоча дiють так само не штучно. Адже, особливiсть вiйни в тому, що все брехливе, небезпечне, не мудре i низьке, що проростаэ в людинi i людських iнститутах, смiливо виступаэ тут в своэму зловiщому оголеннi. Зараз ми спостерiгаэмо д'явольську карикатуру, на впринципi можливу iснуючу систему управлiння, не варту "людиноiснування" в рабствi.
Рiк вiйни отверезив украi'нцiв. Разом з тим показавши, що з людяним в людинi не можна не рахуватись, вона навчила нас тому, що все залежить вiд людини. В пам'ять про вiйну зберiгаються люди.
Вiн, Вона, Дiдусь - трiйко ЛюдиН. Попри: пострiли, смертi, втрати, жорстокостi, з боку ворога, попри вогонь страждань в яких доводиться плавитись Украi'нi, попри i'хню оголену сутнiсть ворогом - Людиннiсть зберiгають.
Вона часто запитуэ у них: який найголовнiший досвiд? Що таке людина? Що це за створiння, яке постiйно приймаэ рiшення? I вони вiдповiдають: це створiння, яке придумало вiйну, але це - i створiння, яке йде на ту вiйну з гордо пiднятою головою i так само придуманою молитвою.
Рiк вiйни отверезив украi'нцiв. Разом з тим показавши, що з людяним в людинi не можна не рахуватись, вона навчила нас тому, що все залежить вiд людини. В пам'ять про вiйну зберiгаються люди.
Вiн, Вона, Дiдусь - трiйко ЛюдиН. Попри: пострiли, смертi, втрати, жорстокостi, з боку ворога, попри вогонь страждань в яких доводиться плавитись Украi'нi, попри i'хню оголену сутнiсть ворогом - Людиннiсть зберiгають.
Вона часто запитуэ у них: який найголовнiший досвiд? Що таке людина? Що це за створiння, яке постiйно приймаэ рiшення? I вони вiдповiдають: це створiння, яке придумало вiйну, але це - i створiння, яке йде на ту вiйну з гордо пiднятою головою i так само придуманою молитвою.
Коментарі
Дописати коментар